Оля (lluvia_ol) wrote,
Оля
lluvia_ol

Ян Засідатель.

Продовжу, вже традиційну ну "рубрику" в моєму ЖЖ, присвячену українській культурі. Виявилось, що я мало її знаю - і в школі і в вищому цю тему оминули, тому буду наздоганяти втрачене.
Сьогоднішній пост буде присвячений художнику-портретисту Яну Засідателю. Засідатель – талановитий художник, майстер психологічного портрета, досконале малярство якого дає право віднести його до провідних українських портретистів XIX століття.

6685
Народився він у 1833 році в с. Крикливець Ольгопільського уїзду (нині Крижопільського району). Справжнє його ім’я Іван, а прізвище Соколенко. Батько художника – Петро Соколенко мав шестеро дітей (чотири сини і дві доньки).
Іван Петрович був православним, але крізь усе своє життя проніс щирі й дружні стосунки з католиками, людьми інших національностей і не лише з вдячності до польського панства, яке дало йому фактично дорогу в мистецьке життя, а й за властивостями своїх людських, релігійних уподобань .
У свій час його талант, тяга до малярства були помічені паном Бжозовським, і той направив юнака «для услуг одному живописцу в городе Одессе», «где в свободное время показал такие успехи, что превзошел своего учителя» (і цим живописцем, швидше за все, був Р.Хайнацький). Так писав кам’янець-подільський губернатор київському військовому, подольському і волинському генерал-губернатору для того, щоб видати паспорт селянину Яну Засідателю для поїздки на три роки в Італію, де той мав удосконалюватись у живописі. Це був 1856 рік. Але київський генерал-губернатор відмовив в поїздці Яну Засідателю до Італії.


Є дані, що Ян Засідатель на кошти Грохольських та ще й разом з Тадеушем Грохольським, який мав неабиякі здібності до малювання, навчався живопису в Кракові, а потім навчався, жив і працював у Римі, про що свідчить робота «Собор Св. Петра в Римі», діаметром 33 см, написана олією на полотні. Цікавий факт «співпраці» на грунті творчості між Тадеушом Грохольським та Яном Засідателем. У Вінницькому обласному художньому музеї є портрет Романа Сангушка роботи Яна Засідателя, а в Келецькому народовому музеї є портрет Романа Сангушко роботи Тадеуша Грохольського. Спершу поцікавимось, хто такий Роман Сангушко? Поміщик. Нам відомо, що він народився в 1800 році, а помер у 1881 році. Повстанець. У 1830 році під час польського листопадового повстання був арештований царською владою і відправлений до Сибіру в кандалах і пішки за розпорядженням царя Миколи І. Із Сибіру потрапив рядовим на Кавказ, де брав участь у війні. За відвагу, хоробрість отримав звання підпоручика, нагороджений хрестом Св. Станіслава, йому було повернуто громадянські права та дворянські привілеї. Був переведений у Москву квартальним у московській поліції, де після нещасного випадку, коли сполоханий кінь скинув його та потяг по бруківці, був травмованим і повністю втратив слух. Після тривалих клопотань у 1843 році переїхав до Мюнхена, а через рік морем з Венеції виїхав до Константинополя, подорожував Європою. В 1845 році отримав офіційне звільнення від царської служби, 1849 року оголосив селянам заміну панщини на чинш і вільний найм. У 1866 році набув частину архіву М.Потоцького з Тульчина, під час розпродажу тульчинських зібрань в Одесі. Мав велику бібліотеку, цікавився мистецтвом. Був людиною надзвичайно шляхетною і чесною, з незламним характером, легкою і люб’язною у світському спілкуванні, скромною в особистих витратах, невтомною в праці. Був у шлюбі з Наталею Потоцькою. У цілому Роман Сангушко був поважною людиною серед шляхти, та й серед простих селян, за своїми людськими характеристиками і політичними уподобаннями. Тому ані Тадеуш Грохольський, ані Ян Засідатель не могли обійти стороною, і не написати портрет повстанця Романа Сангушка.
У папці зі справами «Винницького уезного предводителя дворянства» в загальному списку осіб «имеющих право быть присяжными засидателями винницкого уезду подольской губернии на 1893 г.» значилось ім’я Засідателя Івана Петровича, «художника 54-х лет от роду, православного веросповедания, с давнего времени живущего в Виннице в первой части, занимающегося живописью, не имеющего земли и жалования, а с недвежимого имущества имеющего дом, стоимостью 700 руб. и грамотного».
Здавалось б, вінничани повинні пишатися величною постаттю величного художника Яна Засідателя. Він помер у 1893 році і похований на території католицького цвинтаря (на сьогоднішній території Центрального парку культури і відпочинку ім. Горького). У 30-х роках ХХ століття, коли закладали основу парку, могилу було знищено, не перенесено, не збережено, а знищено. Але світла пам'ять про видатного художника залишається в його творах. Поклонимось і вибачимось перед Яном Засідателем за те, якими є ми.


6677
«Українка» 1870-ті р.р (полотно, олія)


6678
«Жіночий портрет» 1876р(полотно, олія)

6679
«Собор святого Петра у Римі» початок XIXст (полотно, олія)

6680
«Портрет князя Сангушко» 1875р (полотно, олія)

6681
«Портрет капуцина» 1872р (полотно, олія)

6682
«Портрет Станіслава Яшовського» 1882р (полотно, олія)

6683
«Портрет К. Русановської» 1872р (полотно, олія)

6684
«Портрет Якубовської» 1886р (полотно, олія)

6686
«Портрет селянської дівчини» 1892р (полотно, олія)

6687
«Портрет Єпископа Сімона Марцина Козловського» 1895р (полотно, олія)

джерело


Tags: Видатні Українці
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments